Звернення Дениса Фридинського

Автор:   ‡   Дата: 6 лютого 2019   ‡   Рубрика: Новини   ‡  

Денис ФридинськийЗвертаюсь до вас, мої колеги, митці, однодумці та ті, хто сьогодні з тих чи інших причин мають зі мною розбіжності в цілях, шляхах та поглядах.

Я не розумію, як можна нехтувати тими спільними досягненнями, які здобувалися нами важкою працею та в любові до обраної справи.
Я не розумію, як можна відмовитися від можливості реалізації проекту створення житлового фонду театру з правом отримання працівниками житла у власність, як це передбачено за законом. Хто був уважний, пам’ятає, що Усков В. В. розпочав серйозну роботу в цьому напрямку у квітні 2018 року і протягом всього часу йому телефонують з питанням – “Коли ми можемо розпочати програму і підписати контракт?”. А сьогодні я бачу, що нікому це не потрібно – краще почати ремонтувати буфет.
Я не розумію, як можна не відчути болю втрати величезної довіри і поваги до нашого колективу від глядачів, від усіх театрів України, від усіх, хто заповнювали наші зали і стояли з нами на мітингах; хто проживали з нами радість прем’єр і приносили їжу замість квітів, коли ми місяцями не отримували зарплату. Значить, ми були варті цього, ми були потрібні такими, якими ми були! А сьогодні я бачу, як ми змінюємо логотип, проводимо «ребрендинг», наче якісь відсталі, забуті людьми.
Я не розумію, як можна вірити, коли нам говорять про необхідність «економити» і замовляють невиправдано дорогі послуги, наприклад, по дизайну афіш (вартістю 15тис. грн), які раніше виконували штатні працівники за зарплату? Дивна «економія», при якій економлять на працівниках театру, разом з тим займаючись марнотратством!
Я не розумію, як можна спокійно відмовитися від свого законного права, затвердженого колективним договором, на оплату оренди житла для немісцевих спеціалістів і погодитися на виплату, якої не достатню для оренди житла, лише деяким (!) працівникам, при чому 600 грн. вираховуються як податок із заробітної плати, а хтось ще зверху докладає до фактичної вартості оренди квартири.
Я не розумію, як можна спокійно спостерігати за скороченням штату 216 одиниць до 153! Адже відповідно до заборони Кабінету міністрів його не можна буде збільшити, навіть якщо в цьому буде потреба, і я не бачу, хто зараз відмінить цю постанову. Потреба виникне, якщо ми хочемо і надалі грати вистави для всієї Київської області. Не вистачає коштів? Неправда! Грошей, виділених на цей рік, достатньо, щоб нормально працювати без змін штатного розпису.
Ні в кого не виникає питання, навіщо створюються умови для артистів оркестру театру, в яких вони будуть змушені звільнитися, а натомість анонсується концерт оркестру театру з «новим унікальним» складом? (Вартість однієї людини мінімум 800грн. плюс податки, а заробітку майже нуль). Хіба поганий був колектив на відкритті сезону, чи програма оркестру, створена Полянською Л. В.? (Хто не бачив, перегляньте відеоархів).
Прикро, але сьогодні я бачу, що нам більше не потрібні наші колеги, нас влаштовує наша і без цього невелика зарплатня. Нас не хвилює, як ми за неї будемо жити, ростити дітей і допомагати батькам.

За двадцять вісім років незалежності України було багато судових справ по театрах. Я особисто їх вивчав і зрозумів, що лише дві були виграні. Одна з них – нашим театром. І лише тому, що тоді ми були згуртовані. На жаль, держава «людям мистецтва» у своїх реформах не залишила нічого. Щоб вивчитись – заплати за життя та навчання. Далі – шукаєш колектив до душі і для реалізації своїх знать та здібностей. А потім – виживай, як можеш, бо зарплата – не захищена стаття: дали мільйон – спасибі, дали сто гривень – спасибі. Контрактна система – життя з постійним страхом не продовження контракту та пошуку роботи, без жодних соціальних гарантій.
Сьогодні у нашого театру з’явився шанс. Шанс на відновлення справедливості та можливість розвитку. Шанс, за який ми разом боролися три роки.
Сьогодні в Київській області з’явився впевнений і серйозний керівник в особі губернатора і його команди. Нарешті позицію колективу хочуть почути і відстояти. Я, як громадянин і працівник театру, вдячний Терещуку О. Д. за захист театру і працівників, за збереження істотних умов праці та штатного розпису до моменту вирішення спірних питань стосовно театру.
Театр – це колективний труд з постійною чіткою мрією і метою. Дехто з вас сьогодні починає жити новою мрією (або робить вигляд – зрозуміти важко). Я бачу, як замість збереження і реалізації мрій, планів, програм розвитку складної системи, створеної за 12 років, починаються пошуки крайнього – «Хто винен?» Мабуть я…
Але головне – не втрачати віри і залишатися собою. Ми багато можемо разом. Ми довели це всій Україні. Нас знають саме такими – творчими, сміливими, принциповими і чесними. Давайте берегти один одного і не розмінюватися на дрібні чвари. Давайте цінувати один одного і наших глядачів, яким ми потрібні.
7 лютого відбудеться засідання робочої групи з вивчення питань реалізації КП КОР «Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського» державної політики у сферах культури та мистецтв. Я вірю, що це буде поворотний момент до відновлення справедливості для нашого з вами театру.
З повагою, Фридинський Д. В.



Залишити відгук

53667715